Кропивницький — це де?
З шиттям моє життя пов’язане ще з дитинства, голку вчила тримати бабуся. У шкільні радянські роки я відвідувала курси крою і шиття у «Будинку піонерів». Якось полюбила я це заняття, тож одразу знала, що пов’яжу з цим усе життя. Після закінчення університету відкрила своє ательє у Кіровограді — зараз місто перейменували у Кропивницький.
Наш населений пункт розташований прямісінько у центрі України, хоча багато хто про нього не чув. Коли я 20 років тому навчалася у Києві й казала одногрупникам, звідки я родом, вони всі питали: «А де це?». Я тоді дуже дивувалася: як це люди не знають, де Кіровоград — він же в центрі країни. Це ж єдине місто у світі, яке після перейменування назвали на честь театрального діяча — українського письменника і драматурга Марка Кропивницького.
На території нашого міста проходили славетні бої у давнину, тут створили перший театр корифеїв. У Кропивницькому розташований окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго, бійці якого захищали Донецький аеропорт у 2014 році. Місту надали звання танцювальної столиці України. Ми маємо про це розповідати українцям та світові, але навіть не всі кропивничани про все це знають.
Знайомимо з містом через одяг
У цьому я бачила свою місію. Через одяг хотілося розповідати про місто, вчити людей пишатися своїм родом. Дуже важливо, щоб у країні були конкурентні продукти, аби українці купували своє, підіймаючи економіку. Чим якісніші речі пропонуватиме бізнес громадянам, тим, зокрема, менше вони замислюватимуться про переїзд у Європу.
З цією громадянською позицією я почала шити у своєму ательє під замовлення, акцент робила на вишивці. Під час Революції Гідності ми випускали колекції вишиванок, які були дуже популярними в Кропивницькому. Згодом через сильну конкуренцію і те, що вишивка на одязі стала повсякденною, ми перейшли трішки в інший ракурс. Почали вишивати не хрестиком, а створювати свій дизайн вишивки, осучаснюючи одяг. Це, зокрема, худі, футболки, сукні, блузки, спідниці.
Кидаємо виклик імпорту
Коли набули поширення онлайн-продажі, в нас почали менше замовляти. Український ринок переважно пропонував речі європейських або китайських виробників. Річ у тім, що в Україні продавали або якісний одяг від дорогих брендів, або дешевий поганої якості. І я подумала: чому б не зробити альтернативу і переконати людей у тому, що наш виробник може виготовляти доступний, якісний і зручний одяг одночасно. Чому ми повинні платити за інші бренди та підіймати економіку інших країн, якщо можемо робити це тут? Ба більше, таке виробництво може бути навіть не у столиці, а у нашому рідному Кропивницькому. У нас для цього було все: трохи ресурсів, натхненна команда та важлива місія.
Власне, так у 2017 році з’явився бренд одягу CHARWISH. 15 лютого 2020-го, ми відкрили свій магазин, який пережив уже два локдауни на тлі пандемії. Ми одразу ж зосередилися не лише на одягу, а й на різних соціальних ідеях. Наприклад, провели мотиваційний бізнес-форум FORUM4WOMAN для жінок, які хочуть розвивати Кропивницький і шукати однодумців. Також влаштовували благодійний ярмарок підготовки до школи «ШУМFest» та стали партнерами першого міського реаліті-шоу «Хочу тут жити». Останній організували для того, щоб показати людям, що в нашому місті реально добре, і не потрібно шукати всюди мінуси.
У нас дуже багато планів: хочемо відкрити магазини в інших містах, організувати низку просвітницьких подій. Цим будемо й надалі популяризувати наш продукт і головне — розповідати більше про місто. Слова Скрябіна: «Відповідь потрібно шукати в собі, а не в підручнику географії» — це про нас. А CHARWISH — це наш спосіб показати молоді, що тут, у Кропивницькому, варто жити. Адже нам є що показати й чим пишатися.